Серія відео Growth Mindset – про перемоги, про психологію, про пошук можливостей і факторів, які дають змогу зростати – у цій серії відео ми також розглянемо обмежувальні установки, тривоги, невідомість, невизначеність та відсутність стратегії у підприємців.
У новому випуску Growth Mindset говоримо з Романом Кондратюком – підприємцем, який втратив мільйон, але продовжив масштабувати бізнес. Він створив компанії, що продають сотні тисяч товарів по всьому світу, виходив у топи на Etsy, брав участь у міжнародних виставках і запустив кав’ярню самообслуговування нового формату. Але чи завжди все було гладко?
Основні проєкти підприємця:
- BusyPuzzle – 759 586 продажів на Etsy
- Wood and Hearts – 34 206 продажів на Etsy
- GOF – кав’ярня самообслуговування нового формату
- WowHelperCo – консалтинг для бізнесів
У цій статті ви дізнаєтеся:
- Як знайти нішу, яка зробить тебе лідером ринку?
- Чому маркетинг – найбільший виклик навіть для прибуткових компаній?
- Як вийти в топ на Etsy і продавати сотні тисяч товарів?
- Чому Роман найняв першу людину, коли було лише 2 замовлення на день?
- Як з хендмейду зробити масштабний бізнес, а не просто ремесло?
- Чому запуск нового проєкту – завжди ризик, і як не прогоріти?
– Привіт! Радий тебе знову бачити! Раніше ми вже записували інтерв’ю разом. З ним мали змогу ознайомитися учасники курсу по Etsy. Це було рік тому, тож я впевнений, що тобі є що більше розповісти.
Цікаво було б почути як ти змінився і як змінився твій бізнес за цей період. Що ти можеш розказати про себе як про підприємця і якими напрямками ти зараз займаєшся тощо.
– Я як підприємець часто працюю в партнерстві, активно співпрацюючи з командами або організовуючи їх на своєму рівні розуміння того, що потрібно для старту нового проєкту. Найбільше мене приваблюють стартапи – нові ідеї з потенціалом для розвитку.
Один із найцікавіших проєктів, у якому я зараз беру участь, – це компанія “Плід”. Ми познайомилися з автором ідеї, Едуардом, на стадії розробки першого продукту. Вже тоді ми бачили потенціал для створення цілої лінійки товарів у сфері ремонту та дизайну інтер’єру, зокрема для ванних кімнат. Проєкт спеціалізується на системах прихованого монтажу. Останні шість місяців ми активно розвиваємо цю ідею.
Найбільше захоплення викликає той момент, коли стартап виходить за межі фінансів і перетворюється на питання підходу, концепції та ідеї. Крім того, важливо знати сильні сторони людей у команді.
Для мене стартап – це завжди про команду, навіть на ранніх етапах, коли доводиться проходити складні моменти, будувати ідею та підтримувати віру в успіх.
На початку частина команди працювала на неповну зайнятість, виконуючи базові завдання. Але зараз ми вже досягли значного прогресу: за короткий проміжок часу, лише за чотири місяці після запуску, ми взяли участь у виставці в Лондоні – глобальному заході, який став великим кроком для нашого проєкту.
– Дякую, що поділився історією про свій новий стартап. Але ж твій основний бізнес – це Buzy Puzzle і Wooden Hearts. Я знаю, що в тебе є ще кілька проєктів, які ти запускаєш у партнерстві.
Якщо трохи порефлексувати, яким ти був п’ять років тому? Якою була твоя рутина, відчуття себе як підприємця у 2017–2019 роках, коли все тільки набирало обертів? Відчував, що все виходить, і думав: “Стану мільйонером, усе буде успішно”?
– П’ять років тому я був схожий на студента з чіткою ціллю. У той момент я будував свій перший бізнес – хостел. Хотів реалізувати цю ідею самостійно. Мене не цікавив статус, зовнішні атрибути чи якісь матеріальні цілі – головним для мене було створити цей проєкт.
Тоді я активно шукав можливості познайомитися з людьми, які вже досягли успіху. Ходив на бізнес-івенти, бо хотів поспілкуватися з тими, хто пройшов цей шлях. Мені важливо було зрозуміти, наскільки складно насправді досягти результату – чи це реально, чи це щось “за гранню можливого”.
– І як ти розв’язувати фінансові питання для запуску хостелу?
– Це була одна з найскладніших частин. Коли вже був на фініші підготовки, зрозумів, що не вистачає фінансування. Я взяв участь у грантовій програмі й підійшов до цього максимально креативно – навіть оселився в хостелі на Хрещатику, щоб краще відчути цю атмосферу. Це допомогло мені виграти грант на 10 000 євро. Але цієї суми, як з’ясувалося, не вистачило.
Тоді я зрозумів, що потрібно шукати інші шляхи. Разом із моїм партнером Ігорем ми почали обмірковувати нові ідеї. Пам’ятаю, як під час розмови за чаєм його дружина запропонувала подумати про дитячі іграшки. Ця ідея мене зачепила – я згадав, як у дитинстві займався моделюванням корабликів і літачків.
– Ти сам робив перші вироби?
– Так, перші вироби робив власноруч. Ми почали бізнес прямо в тому самому приміщенні, де мав бути хостел. Для мене підприємництво – це не шлях від невдачі до успіху, а постійний рух уперед. Кожна помилка – це можливість. І хоча хостел так і не відкрився, ми запустили BuzyPuzzle – і проєкт став успішним.
Від самого початку я розумів, що моє завдання – не займатися виготовленням продукції самостійно, а організувати команду. Я був готовий сам розпочати, навчити інших і передати завдання. Моя мета була не просто створити товар, а побудувати систему, яка працюватиме без моєї безпосередньої участі.
– Тобто з самого початку ти мислив як підприємець, а не як майстер, який постійно створює вироби власноруч?
– Так, саме так. Я одразу розумів, що не хочу залишатися на рівні хендмейду.
Моє завдання було побудувати бізнес, який зростатиме разом із командою. Це дозволило перетворити ідею на повноцінний проєкт, який реально працює і приносить результат.
– Ти з самого початку розумів, що ціль – це саме створення бізнесу певного масштабу. Як це виглядало на практиці? Ви починали самостійно чи одразу створили команду?
– Перші розробки та ідеї ми створювали самі, але коли відчули, що з’являються перші замовлення – одне-два на день – я вже найняв людину. Наприклад, для нашого виробництва був потрібен лазер, і я навіть не намагався вчитися з ним працювати. Я одразу взяв людину, яка мала це робити.
Мене не цікавило заглиблення в операційні деталі, бо я розумів, що маю інші цілі. Бувало, доводилося підстраховувати команду і працювати в нічну зміну, щоб усе встигати. Але навіть тоді це була просто базова технічна робота – натиснути кнопку й вимкнути верстат. Хоч я і творчий за характером, розумів, що моя дорога – це не виготовлення продукції власноруч.
– Це правильний підхід – не занурюватися в операційку, якщо твої цілі стратегічні. Я, до речі, часто чую від підприємців запитання: “Коли наймати першу людину?” Ти зробив цей крок досить рано – ще на етапі двох замовлень на день. Як ти організував роботу, щоб ця людина була ефективно зайнята?
– Навіть із кількома замовленнями ми підходили до справи дуже відповідально – кожен виріб був шедевром. Це не була масова продукція. Кожна іграшка вимагала повного занурення в процес.
Інше питання – ціль. Ми розуміли, що для зростання двох замовлень на день недостатньо. Мій партнер теж це усвідомлював, тому ми зосередилися на розвитку. Коли з’явилася потреба в продажах, ми довго не наймали окрему людину на цю функцію. Партнер сам закривав цей напрямок, вивчаючи потреби клієнтів і вдосконалюючи процеси.
– Коли ви вирішили залучити інвестиції?
– Це були невеликі інвестиції – не сотні тисяч доларів, а суми, потрібні для купівлі обладнання та організації виробництва. Так ми змогли пришвидшити запуск і одразу покрити витрати на перші зарплати.
– Цікаво, бо часто буває, що інвестиції створюють додаткову мотивацію. Виходить, ви взяли на себе певний ризик і тим самим підштовхнули себе до швидкого розвитку?
– Так, це працювало саме так. Коли ти залучаєш інвестиції, береш на себе відповідальність. Це дає сильний стимул рухатися вперед. У тебе немає варіанту “зроблю потім” – ти повинен знайти прибуток тут і зараз. Це дуже фокусує й допомагає приймати правильні рішення.
– Це схоже на ситуацію, коли ти сам створюєш собі виклики, які змушують тебе діяти. Інвестиції, нові працівники, кредити – це не просто обов’язки, а й каталізатор для розвитку.
– Абсолютно вірно. Це створює внутрішній тиск, який змушує тебе рухатися швидше й ефективніше. Це той момент, коли ти не можеш просто “відкласти на завтра”.
– Ти казав, що раніше тебе мотивувало бажання закрити кредити чи інвестиційні зобов’язання. А як зараз? Що тебе стимулює запускати нові проєкти? Це про потребу в грошах чи бажання створювати щось більше?
– Для мене зараз головний тригер – це пошук потенціалу. Це не стільки питання фінансів, скільки бажання знайти нову цінність. Наприклад, у новому проєкті я менше вкладаю грошей – це скоріше про страхування ризиків і реалізацію організаторських здібностей. Я хочу створювати нові проєкти не просто для того, щоб було “прикольно”. Головна мета – заробіток. Але це також спосіб розподіляти ризики, особливо в кризові моменти.
Коли ти маєш лише один проєкт, усе стає дуже хитким. Додаткові напрямки – це як ще одна “рука” у бізнесі, яка допомагає тримати баланс і закривати певні зобов’язання перед командою.
Для мене це питання стабільності, а ще – це довіра, партнерські відносини. Бізнес тримається не тільки на грошах, а й на людях, з якими ти працюєш.
– Тобто це про диверсифікацію ризиків і пошук нових можливостей. Як щодо спроб запускати нові проєкти з іншими підприємцями? Скільки спроб у тебе було? Наприклад, із десяти запусків три були успішними?
– Так, були спроби, які не дали результату. Наприклад, я запускав проєкт із продажу прикрас із гравіюванням. Ідея була цікава – кулончики з побажаннями. Але цей бізнес не спрацював, і з часом я від нього відмовився. Та саме ця невдача стала поштовхом до іншого проєкту – Wooden Hearts.
Цей невдалий досвід показав мені, що я можу робити добре, а що – ні. І коли я почав спілкуватися з Денисом Шкребляком, ми зрозуміли, що можемо створити щось разом. Саме цей проєкт став результатом попередніх помилок і нового усвідомлення мого потенціалу.
– Тобто ти не уникаєш спроб, навіть якщо щось не виходить?
– Ні, невдачі дають дуже цінний досвід. Наприклад, ми відкрили деревообробну фабрику у Львівській області в 2022 році. Півтора року працювали, але через низку обставин довелося зупинити діяльність – утримувати її було невигідно. Для мене було важливо не просто закрити її, а усвідомити, які висновки я з цього виніс.
Це завжди пошук сенсу – навіть у провальних спробах. Як тільки я знаходжу “пазл”, який додає цінності, я розумію, за що заплатив і чому це було варто зробити.
– А які у тебе були найбільші фінансові втрати?
– Найбільші втрати були пов’язані з війною – два виробництва згоріли разом із товарами на складах. Додай до цього компенсації клієнтам, і це понад мільйон доларів. Це не рахуючи недоотриманих прибутків через призупинення роботи.
– Це величезна сума. А були випадки обману з боку партнерів?
– Так, одного разу мене обманули на $100 000. Це був неприємний досвід, але я не перекреслюю всіх людей через одну ситуацію. Я вважаю, що більшість людей чесні. Просто хтось може діяти інакше.
– Цікаво, що після таких втрат ти не втрачаєш віри в партнерства.
– Так, бо партнерство – це не тільки про гроші. Це про довіру, підтримку й можливість досягати більшого разом. Я вірю в те, що правильні люди допомагають розвивати бізнес, навіть якщо на шляху трапляються невдачі.
Повна версія інтерв’ю з Романом Кондратюком вже на Youtube-каналі!
- Що зацікавлює Романа в нових проєктах?
- З якими інвестиціями варто заходити в бізнес?
- Яку роль відіграло наставництво?
- Поради для підприємців в розрізі e-commerce.
Переходьте за посиланням та дивіться корисний для підприємців контент!
Якщо вас цікавить просування власного e-commerce проєкту й ви шукаєте команду по маркетингу, яка допоможе розвинути необхідні канали трафіку й збільшити продажі, тисніть кнопку “Обговорити проєкт”.
Теги цієї статті:
Автор:
Можливо вас зацікавлять інші наші статті
