Серія відео Growth Mindset присвячена розкриттю тем, пов’язаних із досягненням цілей, внутрішніми психологічними процесами та пошуком нових можливостей для особистого й професійного розвитку.
У межах цього циклу ми також розглядатимемо чинники, що можуть заважати підприємцям рухатися вперед: обмежувальні уявлення, тривожні думки, страх перед змінами, ситуації невизначеності та брак чітко сформованої стратегії.
Цей матеріал базується на відеоінтерв’ю, яке провів Дмитро Машталір із гостею YouTube-каналу Ксенією Фурсовою, співзасновницею 1DEA.me, яка разом з чоловіком створила компанію з нуля, де дистрибуція стала головною моделлю масштабування, як виглядає запуск нового продукту в 2025 році та що дає 10% бюджету на “крейзі-ідеї”.
– Привіт! Радий, що ти приєдналася до нас тут у студії, записати інтерв’ю про твій проєкт 1dea.me. Cуперцінно почути цю історію з перших вуст: про проєкт, про створення.
Знаю, що ти зараз багато подорожуєш, і я дуже вдячний, що вдалося знайти час, щоб обговорити ключові теми, які, як я помічаю, є сильними сторонами вашого бізнесу. Це створення продукту, пошук унікальних ідей, формування додаткової цінності. І ще один важливий аспект – вихід в офлайн, продажі B2B, наявність продукції на великих майданчиках, зокрема в таких знакових місцях, як Бурдж Халіфа або Париж.
Тож, розкажи, будь ласка, для початку аудиторії, яка, можливо, вперше знайомиться з тобою або з брендом: що таке 1DEA.me і як ви прийшли до цієї ідеї?
– Насамперед, всім привіт і дякую за запрошення. Насправді дуже цінно поділитися своїм шляхом, тому що зараз, озираючись назад, розумієш, як багато ми пройшли. Важливо вміти присвоїти собі свої досягнення, досягнення команди і бізнесу загалом.
Станом на 2025 рік 1DEA.me – це міжнародна компанія, яка створює вау-продукти для ринків домашнього декору, подарунків та іграшок. Ми – експерти у створенні доданої вартості. Ми не вигадуємо щось абсолютно нове, чого ще не існувало, але об’єднуємо ідеї, які вже були, додаємо своє бачення, інноваційність – і таким чином створюємо нові продукти, які відкривають нові категорії на ринку.
Тож зараз ми можемо вважати себе постачальниками новинок – як для відомих, так і для менш відомих магазинів в Україні та по всьому світу.
Як створювався бренд 1DEA.me
– Круто. Я бачив, що у вас вже 13 років досвіду. Ви почали ще у 2012 році, правильно? Що стало першим поштовхом, з чого все почалося? Як я розумію, там є особиста історія – пов’язана з подарунком для чоловіка?
– Так, завтра якраз у нас корпоратив – будемо святкувати 13 років компанії. І все почалося саме з 1DEA.me.
Коли мені потрібно було знайти подарунок для чоловіка – не просто будь-який, а щось надихаюче, з сенсом, що буде продовженням нашої спільної історії – таким подарунком стала перша Travel Map. І хоча це наче був просто подарунок, мій професійний досвід у поліграфії допоміг побачити в ньому бізнес-можливість.
Я запропонувала ідею чоловіку – і це була перша моя ідея, за багато років, на яку він сказав: “Окей, давай спробуємо”. Тут поєдналось усе: моя впевненість, що це спрацює, і мій досвід у поліграфії – “10 000 годин”, як кажуть.
Нікіта завжди казав: “Треба підсилювати сильне“, і що нерозумно не використовувати ресурси, які вже маєш. Це дало нам конкурентну перевагу на старті.
Так ми й почали – з власної потреби. Спочатку ми навіть не називали це бізнесом – це був радше проєкт. Ми вирішили вкласти гроші, подаровані на весілля, замість ремонту в квартирі – в перший продукт. Це був експеримент, який став початком чогось значно більшого. А далі виявилося, що ось цим експериментом ми знайшли якусь частинку, напевно, якогось свого призначення. Тому що це був дійсно пешн, адже я завжди любила дарувати подарунки.
– Клас. Я почув, що ти не одну ідею пропонувала Нікіті тоді і я думаю і зараз. То ти така більше ідейна підприємиця, яка постійно щось креативить. Як тобі живеться з цим?
– Слухай, ну це буває важкувато, особливо для оточуючих, тому що витримати кількість пропозицій: “а давай це зробимо”, “а давай це зробимо”, і інколи це дійсно перечить нашій стратегії. Тобто це може бути для бізнесу дуже великим викликом спробувати щось нове, чого ми не робили до цього. Або наші ресурси, які маємо на зараз, можуть, наприклад, цю ідею не підсилити. Тобто це повністю новий якийсь продукт.
Тому для команди та для мого партнера це завжди було викликом. Але ми навчилися якось так з цим жити і приймати це, тому що для мене дуже важко, коли відсікаються повністю ідеї.
Коли ти стикаєшся постійно з якоюсь відмовою, то наче навчаєшся, що завжди буде відмова і перестає це генеруватися зсередини. Тому дуже важливо і для бізнес-партнерів завжди знаходити все ж таки шляхи для того, щоб проявити якимось чином цю ідею.
– Ви знайшли для себе варіант, як умовно поставити креативність у певні екологічні рамки, процеси, що б це не ламало систему і тебе не ламало як креативного лідера. Можеш поділитися, чи є в вас спільний чатік, табличка, яку наповнюєте, саме по проблематиці креативності?
– Так, звісно. І це в нас десь роки через чотири, коли ми почали відчувати в цьому проблему, що якісь конфліктні моменти почалися, суперечки з приводу того, що я пропоную, а там: “ні, не час”, “немає коштів”, “ні, у нас інший фокус” чи щось інше, то ми домовилися про те, що в нас є 10% бюджету на щось нове, і 10% з цього бюджету я можу брати собі на будь-що. Тобто це може бути будь-яка крейзі ідея, продукт, якого до цього взагалі не існувало.
Я його видумала, намалювала, запакувала якусь техніку в цей продукт і все таке. І це спрацювало, тому що мені потрібна була зона, в якій я ні в кого нічого не питаю. А чому? Навіщо робити? Скільки робити? А просто беру і роблю, тому що дуже важливо перетворювати оцей імпульс, який всередині виникає на щось, матеріалізувати його.
Тоді це крок за кроком все ж таки перетворюється на розвиток, і на певний закінчений результат, який ти вже можеш як матерію якусь оцінити, чи воно було ок, чи не ок, і зробити певні свої власні висновки. Тому що дуже класно завжди говорити комусь, щось радити. І зі сторони я знаю, що тут дійсно можна багато побачити зон для зростання людини, але поки вона не пройде цей свій шлях самостійно і не відчує це на досвіді, то не буде якоїсь дії далі для покращення. Так, тому тут треба розуміти механіку цього процесу і давати і в бізнесі один одному цей шанс.
Як вийти на міжнародний ринок: бренд 1DEA.me ділиться досвідом
– За ці 13 років бачу, що у вас більше 3 мільйонів продажів, які ви зафіксували. Це великі об’єми, це факт. І ви продаєтесь у більше ніж 40 країнах. Як це відбувається зараз? Тобто яка ваша модель продажів і що є основою цих 3-х мільйонів? Яке джерело є ключовим для вас?
– Це відбувається зараз для нас вже органічно, але я розумію, що ті, хто дивляться на нас вперше, вважають це “вау, 40 країн”. Це починалося по-перше з того, що було власне бажання це робити, тому що перший продукт – це була мапа Travel Map, і вона дозволила думати про зовнішні ринки просто через те, що був такий продукт. Ми розуміли, що мапа, вона і тут мапа, і там мапа. Це зрозуміло. Потім, коли ми поступово почали робити перші кроки, ми відчули, що дуже драйвить, коли ми їдемо відпочивати і десь раптом у магазині бачимо свою продукцію.
Зараз так сказано, що десь раптом, звісно, ми знали конкретні точки, куди ми йшли відвідувати і дивитися на власну продукцію, але це було просто неймовірним досвідом. Потім почалися фотографії наших друзів з якихось квартир в Америці на Airbnb, і вони нам скидали фотографії наших мап, які в тих квартирах висять просто на стінах. І ми зрозуміли, що нас це дуже мотивує, тому продовжили цей шлях розвитку.
Основна модель на зараз для виходу на зовнішні ринки — це пошук дистриб’юторів. Проте на певних ринках в нас змішана модель, і ми працюємо у міксі: десь є дистриб’ютор на певному ринку, і плюс, наприклад, окремі рітейлери, з якими ми працюємо напряму. Це залежить від того, яким чином ми запускали цей ринок.
Наприклад, з Францією: ми туди їздили дуже довго на виставки і вже напрацювали свою базу невеликих клієнтів, тобто якихось подарункових магазинів. А потім, коли ми вже були готові і нас побачив класний дистриб’ютор, ми долучили його, але не готові віддавати всі свої напрацьовані канали продажів на той момент, тому домовилися про те, що він забирає певну частину ринку, а ми собі залишаємо ті наші напрацювання. Звісно, там є певні нюанси. Не всі магазини змогли собі залишити, тому що там перетиналися точки, з якими він працює. Але це все про те, що про це можна домовитися.
Зараз ми закрили дуже багато своїх цілей щодо виходу на певні ринки. Але далі починається новий рівень: комунікація і робота вже з цими великими клієнтами, тобто налагодження певних процесів. Ну і взагалі, такий інший рівень гри. Тобто ми колись мріяли про те, щоб просто підписати цього дистриб’ютора. А виявилося, що це певна точка на карті, а далі є ще маршрут, який відкриває нові рівні, на яких ти повинен відповідати цьому рівню. І це є класною історією також, коли усвідомлюєш її.
– Ви на початку, коли створювали цей проєкт, вже розуміли, що плануєте захопити весь світ і продавати в великих масштабах? Чи це була історія про щось нішеве, маленький продукт, я його зроблю, але що наступне буде, невідомо?
– Ні, точно у нас є в цінностях масштаб. Напевно, це певна надивленість на той момент вже, коли ми стартували бізнес. Тобто ми вже встигли з’їздити на декілька виставок просто як візитори для того, щоб подивитися взагалі, як це працює, щоб подивитися, як хто продає і все інше. І тому ми були відкриті вже якось у своїй голові до цього досвіду масштабування. І коли почали траплятися люди, які нам можуть в цьому допомогти, то ми були готові вже діяти в тому напрямку. Тому, напевно, я б сказала відразу, ми знали, що ми будемо йти по світу зі своїм продуктом.
– Окей. Дуже цікаво. А сама ця модель дистрибуції, звідки вона прийшла? Це в тебе, у Нікіти досвід до цього був, чи ви здобували вже з цим продуктом? Розкажи тут.
– Розкажу. Це був власний шлях помилок та перемог. Ми з першим брендом Travel Map починали в Україні, тому тут все органічно розвивалося. Тобто ми тиснули на всі педалі, про які на той момент могли здогадатися. Тобто ми запустили спочатку власний B2C, зробили сайт, запустили ті соцмережі, які на той момент існували і могли давати результати. Потім ходили по місту і просто фіксували собі магазини, в яких ми хочемо продаватися. І у нас сформувався перший список того, де ми хочемо продаватися. І далі ми вже шукали шляхи, як це взагалі зробити.
Таким чином ми набували цей досвід тут в Україні. І потім вже, коли виходили на зовнішні ринки, ми розуміли, що ми можемо або йти по такій же самій моделі там, тобто самостійно знаходити команду, знаходити людей для того, щоб самостійно набивати цю базу точок продажу, які нас будуть продавати, і бути, власне, самі собі дистриб’ютором на зовнішніх ринках, або проходити і намагатися залучити вже існуючого там місцевого дистриб’ютора, який буде професійно робити свою роботу.
В Україні ми і досі є самостійно дистриб’ютором своєї продукції. В Європі, наприклад, Чехію спочатку, мені здається, в 14-му році ми запускали саме як самі собі дистриб’ютор. Тому що також так співпали обставини, що ми знайшли людину, яка дуже загорілася, як і ми, нашим продуктом. І в той момент ми були готові дати цей ресурс часу на те, щоб він спробував і на те, щоб у нього вийшло, звісно, з нашою підтримкою, яку ми могли на той момент дати. Але, звісно, ринок від ринку відрізняється.
– Виходить, що якщо в 12-му відкрили, в 14-му вже Чехію відкривали, тобто Чехія перша. Доволі швидкий прорив відбувся. Як думаєш, що можна відмітити як такі сильні сторони або як рекомендації, через які може вдасться ось таке умовне захоплення ринку України за два роки, що дає можливість виходити на наступний рівень?
– Як я і раніше казала, дуже важливо, щоб був готовий продукт до цього, тому що нам мало що потрібно було адаптувати на той момент. А зараз, коли ми щось нове запускаємо, ми завжди думаємо про те, що ми цей продукт будемо виводити назовні і яким чином нам оптимізувати те, що можна оптимізувати, а на що звернути увагу в продукті, що не треба оптимізувати, тому що тоді не буде цього збігу в аудиторії на тому ринку, на який ти виводиш продукт. Тобто потрібна якась частина, яка буде стабільною для того, щоб все ж таки в рамках бізнесу бути ефективними.
З чого почати власну справу? Ділимось досвідом участі в виставках та тестування продукту
– У вас зараз сім брендів, і я розумію, що нові бренди зараз стало порівняно легше запускати. Є внутрішня команда, аналітика, клієнти, ресурси. Однак, якщо ми зараз уявимо мене, в якого, наприклад, 10 000 доларів, і я хочу вийти, до прикладу, з якимись дошками такими, чи там для чайної церемонії, чи ще чимось, зі своїм дизайном, можливо, з персоналізацією.
От якби ти діяла на моєму місці, маючи 10 000, маючи продукт, який можна персоналізувати, який ручна робота, от щось з такого контексту, через дистрибуцію і таку комунікацію, пошук рішень, який би це міг бути шлях? Або сказати мені: “Діма, в тебе ще немає достатньо цінності цим продуктом. Подумай над цим, допрацюй”. От якби ти розібрала такий кейс, базуючись на своєму досвіді?
– Я вважаю, що тут не треба відкладати. Якщо всередині вже є цей імпульс спробувати назовні, то треба це зробити.
Для того, щоб перевірити взагалі продукт, потрібно тестування. Всі його роблять по-різному. Ми його робимо тим, що ми розробляємо прототип, який майже на 100% відповідає тому, яким буде продукт потім. Далі знаходимо, де сконцентровано найбільше наших клієнтів, яких ми вважаємо своїми клієнтами, на той момент. Далі їм це пропонуємо. І якщо йде вже вибір голосуванням грошима, то в той момент ми приймаємо рішення про те, що так, це спрацювало.
Доробимо ці останні 10%, доробимо продукт, або не доробимо, почнемо продавати і там отримаємо ще більше інформації. Тому що ми інколи можемо піти в свої домисли, а що потрібно доробити чи що потрібно цільовій аудиторії. Але тут важливо також правильно збирати цей зворотній зв’язок, тому що якщо тебе запитати: “А що б ти хотів, яку б дошку ти хотів”, то це буде конкретно твоя якась персоналізована ідея, а не те, що хоче масмаркетинг.
– Ці гроші, ці 10 000, наприклад, у нас є одне з інтерв’ю Кліма з брендом OYCHA, і він почав зі створення брендбуку перед виходом на ринок. Він створив айдентику, він створив ідею, а потім почав продавати товар у B2B і B2C форматі. От у мене зараз є 10 000. Можливо, це 10000 закупити товар і пробувати його якось роздавати, продавати, чи це формування блогерів, чи є якісь умови в дистриб’юторі, в якому треба дати кошти на баланс і він буде продавати. От куди саме вкласти ці гроші? Чи правильно я розумію?
– Якщо б я була на твоєму місці і виходячи з нашого досвіду, то ми б вклали частину цих коштів на виробництво все ж таки прототипу чи певної кількості його, а далі для участі в, наприклад, виставці, на якій ми показуємо цей продукт і далі вже можемо зібрати все ж таки замовлення. У нас було колись з брендом TATTon.me – це тимчасові татуювання з доповненою реальністю. І це був такий дуже короткий спринт, коли ми за два місяці розробили приблизно 100 різних дизайнів цих татуювань, і пакування, і все таке. Але щоб все це виробити під виставку, це були достатньо великі інвестиції, особливо якщо це робити аналоговим способом, який потім дає правильну собівартість.
Тому ми просто надрукували цифровим способом пакування, інвестували в участь у виставці, поїхали на виставку, розставили на полицях пусті ці коробочки і далі почали дуже впевнено розказувати про унікальну цінність цього продукту. Дійсно, ми були вже на той момент готові з певними умовами дистриб’юторськими, наприклад, більша знижка для дистриб’ютора або для рітейлера менша знижка. Тобто ми були вже на той момент в контексті того, що від нас очікують. І таким чином зібрали багато замовлень і писали вже своїй команді з виставки про те, що запускаємо виробництво.
– Тобто створення прототипу через виставки, де можуть прийти замовлення, не маючи ще великого складу, набираєш замовлення і потім уже даєш на виробництво.
– Так. Це, якщо казати про B2B продажі. Якщо ми кажемо про B2C продажі, то дійсно можна розробити певні візуали для того, щоб запустити платну рекламу і протестувати вже там також на продажах. Але нас навчили на першому бізнес-таборі, що треба перевіряти продукт і взагалі бізнес продажами.
На першому етапі все треба перевіряти грошима. Коли людина готова дістати гаманець і віддати гроші, то це вже правильний вектор руху. Тому ми так діємо і зараз.
– Якщо ще про офлайн виставки, зазвичай чую, що це неефективно. “Я вже витратив на це 20 000 доларів і від одного з клієнтів своїх я вже катався на виставки, не вийшло. Не прийшли замовлення”. Друге – це дорого і немає можливості туди потрапити. Стенди дорогі, участь сама дорога. Ось і це дві таких причини, що я чув за виставки. Можливо, є ще, звісно, й інші нюанси, але
Що ти зі своєї сторони порадиш аудиторії, яка, наприклад, хендмейдери і продають на Etsy, на виставках також по типу “Всі свої” або “Кураж Базар”. Можливо, ти ще підкажеш, як збільшити ефективність таких виставок, свої рекомендації.
– По-перше, я хочу поділитися нашим першим досвідом цієї виставки, коли Нікіта сів просто в нашу власну машину і доїхав зі всім продуктом, зі всією продукцією, що в нас на той момент була готова, просто в машині до Парижу з Києва. І скориставшись можливістю запрошення наших знайомих, які вже на той момент декілька років поспіль брали участь у виставці в Парижі в Maison&Objet, поширити стенд. І ми були відкриті до цього досвіду.
Тобто всі речі, про які ти казав до цього, дійсно мають право на існування. Це дійсно дуже часто гра в довгу. Це дійсно досить великі інвестиції, якщо треба перформити і справляти враження. Але якщо це перші кроки, то це можна зробити, доїхати власною автівкою, поділити з кимось стенд, не вкладатися в супероформлення стенду, бути суперзрозумілим.
Тобто у тебе на твоєму стенді повинен бути дуже простий, лаконічний, короткий меседж про те, про що ти, твій бренд, твій продукт.
Тому що дуже багато людей пишуть все, всі бенефіти, але там важливий фокус, особливо, якщо ти новий і байєр, який іде повз твій стенд, він витрачає на тебе 3-5 секунд.
Особливо, коли це перші спроби і це невеличкий стенд. Тому там треба бути дуже гарно сфокусованим і бути налаштованим, що перші рази це дійсно може бути просто досвід, який надасть тобі можливість кожного наступного разу бути все більш підготовленим і одного дня це все ж таки спрацює. Для нас це дійсно дуже довгий час було інвестицією в майбутнє.
–І скільки виставок, скільки років?
– Перша виставка наша була в січні 16-го року. Я буквально перед цим за два місяці народила сина і дуже хотіла поїхати також на цю виставку, але ми вирішили, що Нікіта поїде сам. І він відгукнувся, і ми відгукнулися тоді на цю можливість. З того моменту ми провели біля сотні виставок вже, але квінтесенцією всього цього досвіду став наш останній бренд cartonic, який ми виводили і лончили під час війни. У ньому запакувалося все те, що ми класно змогли все ж таки показати на виставках.
Дивіться повне інтерв’ю на нашому каналі!
- Про партнерство в бізнесі;
- Про створення доданої вартості в продуктах;
- Про команду Ксенії та Микити;
- Ксенія про стратегію на 5 років;
- Скільки ідей вдалося реалізувати;
- Що найбільше гальмує розвиток бізнесу.
Цікавить розвиток власного бізнесу? Скористайтеся послугою бізнес-діагностики від Дмитра Машталіра. Переходьте на сторінку пропозиції або залишайте заявку, натиснувши кнопку “Обговорити проєкт”.
Теги цієї статті:
Автор:
Можливо вас зацікавлять інші наші статті
